Ольга Шукова | Суспільне новини
Віталій та Наталія Блажко показують нагороди свого сина: орден “За мужність”, орден Богдана Хмельницького та звання “Героя України”. Останнє Віталій отримав посмертно — він загинув у травні 2022 року під час оборони Азовсталі.
“Ось це орден повний, вже останній “За мужність”, повний кавалер. Після третього, другого дають першу і це вже повний кавалер, але ті не збереглися. Вони з ним в бою були, ми не знаємо що з ними. А це орден Богдана Хмельницького вже посмертно. Нам подзвонили з військової частини й сказали, що йому вже надано звання “Героя України”. Поки не вручили нам, сказали, що будуть з нами зв’язуватися і говорити, коли і як це буде”, — розповідає Олег Блажко, батько загиблого.
За словами батьків, хлопець з дитинства мріяв бути військовим. Спочатку він служив в армії, потім вступив до Харківської академії внутрішніх справ і став поліцейським. Проте, мрія про кар’єру військового не полишала Віталія.
“Я пам’ятаю цей день добре, коли він приїхав до мене на роботу, і ми стоїмо біля вікна, і він каже: “Тато, я їду”. Я кажу: “Куди? Знову в Африку?” Він каже: “Ні, не в Африку, я в АТО їду”. Я кажу: “Ти що з глузду з’їхав? А ти можеш не поїхати?” Каже: “Не можу, я повинен”. Після цього він добровольцем все почав з нуля. Молодший сержант, сержант, молодший лейтенант, лейтенант і дійшов до майора, якого йому вже дали в Маріуполі”, — пригадує Олег Блажко.
“Він коли ще в “Беркуті” служив, у них такий заклик був: “Хто як не ми”. З таким же гаслом він пішов туди. “Мамо, я не можу не піти”… і ми його вже не відмовляли, тому що це було марно. Якщо він щось захотів, він досягне цього”, — додала Наталія Блажко.
Потрапивши до зони АТО, Віталій вступив до полку “Азов” та отримав позивний “Хват”.
“Власне кажучи, вони були в основі полку “Азов”. Не одразу, полк “Азов” з 2014 почав воювати, але в основі вони були, тому що вони підготовлювали. Ми знали, що він буде в Маріуполі, тому що вони базувалися там. Звісно, ці два з половиною місяці, я не знаю, в нас серце розривалося. Постійно в телефоні”, — розповідає його батько.
“Якщо він не писав, подивилися, чи був на зв’язку, значить, все добре, живий, здоровий. Хоча він був тричі поранений на Азовсталі, його три рази збиралися евакуювати, тому що він дуже поранений був. Казав: “Я обіцяв хлопцям, що я їх не покину. Я їх не покину, все”, — додала його мати.
Віталій загинув в оточеній росіянами Азовсталі 8 травня 2022 року. Його батьки кажуть — після смерті сина стали інакше сприймати важливість незалежності нашої країни.
“До того, як він почав воювати, ми якось до цього ставилися холодно. Спокійно собі жили. Коли син вже почав воювати, поранення і коли загинув, тоді ми вже зовсім по-іншому ставимося. Тільки Україна, ніякої іншої країни. У мене дружина взагалі росіянка”, — говорить Олег Блажко.
“У мене батьки в Росії живуть. Я сказала, що ноги моєї не буде в тій країні, хоча я часто їздила до них, але зараз — ні”, — каже Наталія Блажко.
Суспільне новини
