ЯПОНЦІ НАВІЩУВАЛИ ОЛЕКСАНДРУ ПЕДАНУ БЕЗРОБІТТЯ

Ще не вирішили, куди вирушити у мандрівку цього літа – довіртеся Олександру Педану. Ведучий Нового каналу та лідер спортивного руху JuniorZ – затятий мандрівник. Він серфив у Португалії. Насолоджувався архітектурою Італії. Та наїдав калорії на ол інклюзіві в Єгипті. І з-поміж усіх відвіданих ним країн (а їх десятки) найбільше до вподоби Олександру Японія. Її телеведучий рекомендує відвідати кожному.

—  Чому саме Японія?

— Японія – не просто інший світ, це інша планета. І виражається це у найменших деталях. Хоча б у тому, що в Японії є поїзди, що рухаються тунелем під водою на глибині 100 метрів. І щоб пересуватися країною, їм не потрібен паспорт. Достатньо, наприклад, квитка на літак. Але найбільше я люблю Японію за сніг! Там випадає найбільша кількість опадів взимку, і якість снігу найприємніша. Це унікальне місце, де сніжинки розміром з долоню. Був момент, коли я з’їжджав лісом, потім піднявся підйомником, і, спускаючись вдруге, вже не побачив своїх слідів. Тому таким же екстремалам як я обов’язково раджу пофрирайдити в Японії! Кращої каталки просто не існує.

— Що рекомендую відвідати?

– На Японію рекомендую виділити щонайменше десять днів, а можете більше – ще краще. Бо країна дуже різна, і варто побувати в кількох містах. Обов’язкове до відвідування Токіо. Це мегаполіс майбутнього, в якому хмарочоси вдало чергуються з буддійськими храмами. Там ви побачите просто на вулиці чемпіонати з йо-йо, наприклад, і ще багато незвичних дійств. Також поїдьте в Кіото. Дістатися туди можна з Токіо шинкансеном (швидкісним потягом – прим.ред.) за дві години, хоча відстань така ж, як у нас між Києвом і Харковом – десь 500 км. У Кіото ви познайомитеся з Японією, яку бачили у фільмах чи про яку читали у книжках. Ще одне місто, яке здивувало, – Саппоро. В порівнянні з іншими там значно холодніше. Я гуляв і не розумів, де всі місцеві. Виявилося, що під землею у Саппоро точно такі ж вулиці, і там пересуваються натовпи людей. Бо під землею тепло, є ресторанчики та магазини. І завширшки вулиці такі ж, як назовні.

— Що вразило найбільше?

– Японці – неймовірно френдлі (friendly – з англ. дружній – прим.ред.) Якщо ти запитаєш у них, наприклад, як пройти, вони ніколи не відмовляться допомогти. Єдине, можуть не зрозуміти, бо не всі вільно спілкуються англійською. У Токіо зі мною стався веселий випадок, коли четверо місцевих намагалися допомогти мені вийти з метро. Щоб ви уявили, у них на станції не два чи чотири, а аж п’ятнадцять виходів! І я не розумів, в який мені потрібно, тому звернувся до перехожого. Той, не говорячи англійською, взявся мені пояснювати, а потім покликав ще трьох таких самих японців. Зрештою я зрозумів, що швидше буде спробувати усі виходи (сміється).

— Чого робити в Японії не раджу?

– Не рекомендую брати в оренду автівку. По-перше, в Японії правосторонній рух. А по-друге, дуже складні розв’язки, відразу можна і не зреагувати. А ще не раджу тягнути в японських храмах передбачення (сміється). Я захотів спробувати, а потім ще кілька років відходив. Там не так, як у наших магазинних передбаченнях – написано, що все буде добре. У моєму було щось про те, що все погано, роботи не буде, ніхто не вилікується. Я запитав у друзів з Японії, що мені з цим робити. Ті відповіли: поїдь далеко, прив’яжи передбачення на дереві й забудь (сміється).

Карина МИСАКОВЕЦЬ

Оперативная полиграфия на Оболони