ВОЛОДИМИР ВОЙТЕНКО: ФІЛЬМИ, ЯКІ РОБЛЯТЬ ТЕБЕ КРАЩИМ

Вже вдруге в Національному заповіднику «Софія Київська» у рамках IV Фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage (з 27 серпня по 2 вересня) буде проводитися «Кінобукет» — показовий зріз того, що відбувається в українському кінематографі. Протягом п’яти днів любителі кіно зможуть подивитися найкращі українські короткометражні стрічки. Це дозволить продемонструвати глядачам максимально повну палітру сучасного українського кіно. Програма кожного дня — це букет фільмів, сформований програмним директором фестивалю, кінознавцем Володимиром Войтенком за безпосередньої участі оргкомітетів кінофестивалів та кінооб’єднань. Спеціально для читачів «TV-Парку» Володимир Войтенко дав інтерв’ю, в якому розповів про ті картини, які будуть показані на фестивалі.

 

– Розкажіть, будь ласка, як будуть проходити кінопокази.

– В цьому році заплановані десять програм-кінобукетів – по дві на кожен день. Тема фестивалю – «Ми. Між минулим і майбутнім», і ми зібрали фільми, які були зроблені за 30 років незалежності України. Є два програмних напрямки: у 19:00 – кінобукети від фестивалів і певних кінематографічних інституцій, а в 20:00 – ретроспективні. Планується також спеціальна подія: допрем’єрний показ.

– Яким критеріям повинні були відповідати фільми, відібрані на фестиваль?

– На Bouquet Kyiv Stage певна кількість фільмів – короткі метри. І це переважно мистецьке кіно, арт-кіно. В кінобукети входять стрічки, які отримали призи фестивалів, інституцій, коли мають якісь нагороди. Три рокі тому назад ми організували Спілку кінокритиків України і мені довірили бути Головою правління. Ми вже тричі вручали свою нагороду, яка називається «Кіноколо», і фільми, які отримали нашу нагороду, теж ввійшли у кінобукет.

– Зустрічі з авторами фільмів будуть?

– Так. Після перегляду будуть зустрічі з авторами деяких стрічок. Автори люблять приходити, їм важливий живий контакт з глядачами, вони хочуть отримати якісь відгук у формі запитань, самі щось сказати.

– Розкажіть про кінопрограму на Bouquet Kyiv Stage.

– Кінобукет, який я назвав «Тридцятилітні». Тут я зібрав короткі фільми, які отримали нагороди престижних світових фестивалів і почали мандрувати іншими. Стрічка «Проти сонця» Валентина Васяновича, героєм якої є реальний скульптор  – це неігровий фільм, але у ньому є і ігрова форма. Дуже пронизливий філософський фільм «Подорожні» Ігоря Стрембіцького – про те, хто ми є в цьому світі. «Йшов трамвай дев’ятий номер» Степана Коваля створено в техніці пластилінової анімації. «Крос» Марини Вроди – це спогади автора про уроки фізкультури, а разом із цим і привід подумати, куди біжимо ми.

Кінобукет «На шляху…» – про те, як рухалися ми, як рухалося кіно – драматичні людські історії. Сюди входить дуже цікавий та провокативний студентський фільм «Сокирра» Володимира Тихого, створений за основним мотивом «Злочину і покарання» Достоевського, де стару процентницю грає Мирослав Слабошпицький. Родинна картина «Старі люди» братів Валентина та Максима Васяновичів – про батьків, про діток. Також студентський фільм «Отроцтво» Дмитра Сухолиткого-Собчука, дуже зворушливий та простий, без жодного слова – хлопець їде в місто, і його проводять батько та дівчина, і тут розігрується ціла драма. «Ядерні відходи» Мирослава Слабошпицького – дуже особлива стрічка про те, що відбувається в чорнобильській зоні відчуження. «Помин» Ірини Цілик – про прощання із чимось дуже дорогим: про те, як до села приїжджає внучка, щоб продати хату, коли бабуся вже померла, і що з нею відбувається. «Не менше 50 кг» Марини Артеменко – трагікомічна цікава історія, героїня якої вирішує повстати проти стереотипів, що склалися в суспільстві. Ігровий дебют Юлії Гонтарук «Алкоголічка» – драматична історія про маленьку дівчинку, яка постійно мовчить. «Мандрагора» Марисі Нікітюк – також особлива фантазійна драма.

Єдиний кінобукет, де є два повнометражних фільми – «Родинний». Обидва зняли брати, і обидва – про їхню родину. Вони дуже зворушливі, теплі, про те, що дуже рідко можна знімати. Це стрічка про батька, про матір «Мама померла в суботу на кухні» – молодшого брата, Максима Васяновича та «Присмерк» – Валентина Васяновича про рідну тітку і її сина, який хворий на діабет і майже не бачить.

Кінобукет, який я назвав «Мистецькі химери» – про народних художників, яких називають примітивістами, та вони є надзвичайними. Анімаційна стрічка «Літа мої…» Володимира Гончарова створена на основі малюнків Марії Примаченко, які оживають. І, можливо, як своєрідну мистецьку віньєтку я запропонував «Світлі химери Марії Примаченко». Зовсім новий дуже цікавий фільм Андрія Лисецького, який ніби буде в прокаті восени, – «Земля Івана» про живописця Івана Приходько. Він живий, йому зараз 82 рокі.

Далі йдуть сучасні стрічки. У кінобукеті від Національної кінопремії «Золота дзиґа» дуже цікавий фільм з особливою атмосферою – «Іно» Віктора Романюка, де персонаж – такий собі інопланетянин, чи хто. Також анімаційний фільм «Риска» Євгена Сивоконя. Мова йде про риску, яку можна побачити на цвинтарі між датами народження та смерті. «Поміж тіней» Олександра Стеколенко – драматична історія про сучасне українське суспільство. Цікавий фільм «Прізвище в кишені» Степана Коваля – сучасне осмислення такої трагедії як Голодомор. «Історія України за 5 хвилин» Сашка Даниленко – виразніший музичний анімаційний фільм.

Кінобукет від Одеського МКФ. Дуже талановито зроблений фільм Віталія Гавури «Чачьо»  – драматична історія, яка в суспільстві є дуже дражливою: хлопець-циган одружується на дівчині, тому що цього хочуть його батьки, але сам він кохає хлопця. «Int. Kitchen. Night» Аркадія Непиталюка тематично перегукується з «Чачьо» – донька попереджає батьків, що вона познайомить їх зі своєю подругою, вони чекають, сидячи за столом, і за чотири хвилини фільму проходить просто весь ментальний світ цих людей і нашого суспільства. Візуальна комедія «Знебарвлена» Марини Степанської – кольорова стрічка, в якій на сімейний сніданок дівчина раптом виходить знебарвленою. «Слава» Максима Васяновича та Марини Нікольчевої про те, що слава – подвійна, це реальна історія чоловіка, який співав на вулиці.

Кінобукет від МКФ «Молодість». «Схрон» Оксани Войтенко – трагедійна розповідь про останній схрон, криївку УПА. «Бульмастиф» Анастасії Буковської – історія про посттравматичний синдром, про хлопця, який прийшов з війни. «20-11-7.mp4» Аліни Панасенко я ще не зміг подивитися, але він теж переможець цього кінофестивалю. «Паперушка» Лілії Остапович – про дівчину, яку приїздить у село до бабусі і в неї з’являється бажання повернути перше кохання. «Глибока вода» Анни Дудко – анімаційна стрічка про закохану русалку.

У кінобукет «Анімаційний» увійшли «Одноразова вічність» Михайла Іллєнка – короткометражні історії, засновані на життєвих ситуаціях; драматична розповідь про ляльковий театр «П’єса для трьох акторів» Олександра Шмигуна; лірична особиста історія про життя «Засипле сніг дороги…» Євген Сивоконя; казка «Злидні» Степана Коваля, яка була зроблена для проєкту Олександра Татарського «Гора самоцвітів». «Хроніки одного міста» Євгена Сивоконя – екранізація книги Салтикова-Щедріна. «Петрівка-реквієм» Катерини Возниці – стрічка, приводом для створення якої стало перейменування станції Петрівка і переозвучення всіх оголошень Київського метрополітену голосом нового диктора. «Пуповина» Олександра Бубнова – про те, що людина народилася та живе все життя несамостійною, бо пуповина не обрізана. Візуальний експеримент Микити Лиськова «Вигаданий пейзаж» – про поїзд, у вікні якого миготять абстрактні картини. «Господарочка» Олександра Бубнова – дуже талановитий фільм, зроблений на пісню одного гурту.

Кінобукет «Кіноколо» від Премії Спілки кінокритиків України – фільми, які отримали якісь призи за останні два рокі. «У нашій синагозі» Івана Орленко – по суті власна історія Голокосту. «Нетерпимість» Станіслава Битюцького – реальна трагедійна історія про те, як у кінці ХІХ – початку ХХ століття було полювання на жінок-відьом, жінку вигнали з села, і вона стала жити у лісі. Це фільм про світогляд і людські душі. «Сурогат» Стаса Сантімова – український фільм жахів. «Людина з фотоапаратом» Віталія Кікотя про фотографа, який працює у відділу криміналістики, знімає у морзі, але хоче бути професійним фотографом, тому робить це дуже креативно.

– Серед цих фільмів у Вас є улюбленці?

– Усі. Це ж я складав програму.

– Як Ви вважаєте, з мінімальним бюджетом можна зробити дуже класне кіно, шедевр?

– Звичайно! Мистецтво – це твоє бачення, те, що в тобі. Вже є фестивалі фільмів, знятих на смартфон. Ми ж не говоримо зараз про «Гру престолів», це зовсім інше мистецтво. Також поняття «шедевр» – дуже суб’єктивне. Якщо на будь-якому фестивалі буде інше журі (а фільми ті ж самі) – буде інший переможець. Я не жартую!

– Ви ще говорили про допрем’єрний кінопоказ.

– Продюсер Андрій Різоль захотів зробити допрем’єрний показ, і ми зупинилися на останньому фільмі Сергія Буковського «В. Сильвестров». Цей фільм про власне творче їство цього унікального українського композитора. Він триває майже три години, складається з трьох частин: дві – це його репетиції з хором, а одна – це розмова Сергія вдома у Сильвестрова в Києві, де він розповідає про своє розуміння музики. Це один із тих фільмів, які зробили мене кращим. З показом є багато проблем, але дуже хотілося би, щоб його показали.

Наталія КРЯЖ