Він два місяці боронив Маріуполь на Азовсталі, а потім потрапив у полон до росіян. П’ять місяців Андрія Кореневича тримали у сумнозвісній Оленівці. Коли його обміняли, дружина Наталя Волкова упізнала чоловіка лише за футболкою, яку подарувала на Новий рік: у полоні військовий втратив половину своєї ваги. Нині боєць проходить реабілітацію і з січня знову стане до лав ЗСУ.
— Дзвонить невідомий номер. Я чую голос свого чоловіка, і він каже: Наталя, все нормально, я в Україні! — Як в Україні? Про обмін взагалі ніхто нічого не казав! Авжеж я розплакалася, — розповідає дружина звільненого.
Його звільнили 21 вересня, після п’ятимісячного полону. Це був один із найбільших за чисельністю обмінів українських захисників. Тоді звільнили 108 азовців.
Свого Андрія Наталя впізнала лише по футболці, настільки він схуд та змарнів.
Подружжя разом чотири роки. Жили в Маріуполі. Андрій з 2014 року служив у батальйоні Азов, а 24 лютого чоловік став на захист свого міста. Найтяжче, каже військовий, було втрачати друзів та побратимів. Але підтримка усього світу додавала бойового духу, аби нищити ворога.
— На Азовсталі нам розповідали про акції підтримки, які проводили люди тут і закордоном. Ми бачили, як гурт Kalush зі сцени Євробачення сказав про захисників Маріуполя, — згадує Андрій.
Нам це все показували, ми розуміли, що увесь світ нас підтримує і це давало великий поштовх для бойового духу, щоб триматися.
А 20 квітня Андрій із вцілілими бійцями Азову вийшли зі сталеливарного заводу і потрапили в полон. У неволі в окупантів, каже Андрій, ще досі залишаються щонайменше 750 азовців.
— Усі обміни проходять без обміну азовців: міняють абсолютно всі види військ, окрім Азову.
Нині Андрій проходить реабілітацію в Івано-Франківську і вже у січні планує повернутися до лав Збройних Сил, аби далі гнати росіян з нашої землі. А після перемоги має намір долучитися до відновлення Маріуполя.
Вікна
