Просто мої думки:
що я відчуваю?
Здається, ніби я опинився в якомусь пекельному реаліті-шоу, де ми – військові, боремося за життя, використовуємо кожен шанс для порятунку, а весь світ просто спостерігає цікавий сюжет! Такі сценарії використовують у фільмах та серіалах. Різниця лише в тому, що це не фільм, а ми – не вигадані персонажі! Це реальне життя! Біль, страждання, голод, муки, сльози, страх, смерть – все справжнє!
що мене дивує?
Цинізм!!! Людський цинізм немає меж!!! Є загальноприйняті правила, вони однакові для всіх, засвідчені купою законів, підписів та печаток, але вони не діють! Тоді навіщо вони потрібні?
на що я сподіваюсь?
На диво!!! На те, що вищі сили (в широкому розумінні цього слова) знайдуть рішення для нашого порятунку! І це пекельне реаліті-шоу закінчиться…
Вищі сили, ми чекаємо на результат ваших дій… Час спливає, а час – це наші життя!
МОРСЬКА ПІХОТА – ВІРНІ ЗАВЖДИ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
P.S. Білі прапори, для евакуації цивільних, використовуються вже четвертий раз, під час кожної евакуації людей.
Ціна останньої евакуації – троє вбитих і шестеро поранених військових. Маріупольський гарнізон зробив все можливе для порятунку мирного населення.
Просимо усіх докласти максимум зусиль для евакуації військових.
Сергій Волина
