Ворог вибив мої скляні очі-вікна.
Бачиш мої почорнівші стіни? Він спалив моє тіло.
Він розбирає мене на шматки – цеглина за цеглиною, бо шукає мою душу. Моїх людей.
Я закриваю їх, як можу.
Кажуть, я фортеця.
І я тримаюся.
Тримаюся, поки за мене б’ються.
Я маю витримати.
АЗОВ – Маріуполь
