ОЛЕКСАНДР ПЕДАН: У МОЇЙ СІМ’Ї ПАНУЄ ПАРИТЕТ

Трохи більше як за тиждень стануть відомі імена переможців другого сезону реаліті «Екси». І поки глядачі Нового каналу намагаються вгадати, хто це буде, ведучий Олександр Педан поділився залаштунковими моментами проекту та особистими планами.

Перевтілення «ексів»

– Олександре, Ви відразу вирішили, хто має перемогти?

– Для мене це також залишалося таємницею до останнього дня. Тому що перед оголошенням переможців, зізнаюся, ми спілкувалися зі всіма парами, враховували їхні думки також. Потім радилися із Наталею (Н. Єжова – психолог другого сезону реаліті – прим. ред.) і спільно приймали рішення.

– Відчували відповідальність за свій вибір?

– Кожна з пар-фіналістів заслуговувала на перемогу. Вони зайшли дуже далеко і не хотіли залишати проект. Не через азарт, а тому що розуміли, яку терапію отримують. За це я їх поважаю. І, звісно, хвилювався, чи співпаде наше рішення з думкою глядачів. Ми ж бачилися з учасниками щодня, розуміли, які зміни з ними відбулися. Інша справа спостерігати за парами через екран. Але все-таки сподіваюся, що нам вдасться донести глядачам свою позицію. І вони зрозуміють наш вибір.

– Як змінилися учасники за два місяці зйомок?

– Взяти хоча б те, як вони висловлювали свою думку до проекту, і як почали говорити після. Більшість учасників не могли й речення сказати без нецензурних слів. А на фіналі говорили грамотно і цілком розумні речі. Хоча це дрібниця, бо, за мірками проекту, ми прагнули змін внутрішніх, змін по відношенню до свого партнера. За це мені, власне, й подобається проект «Екси» – за практичну складову. Учасники не лише переосмислили свої стосунки, кожен із них виріс як особистість. Ті, хто пішли раніше, змінилися менше. Ті, хто став фіналістом, кардинально. Але зміни я помітив у кожному.

– А як змінили «Екси» Вас особисто?

– Коли ти бачиш, які можуть бути проблеми, то починаєш більше цінувати те, що маєш. Тому я, мабуть, став більш вдячним за свої стосунки з дружиною. І вкотре переконався, що найважливіше у моєму житті – сім’я.

– Як чоловік із 16-річним досвідом подружнього життя яку поведінку двох партнерів вважаєте неприйнятною?

– Як і всі адекватні люди, вважаю, що чоловік не повинен підіймати руку на жінку. У нас відразу на початку другого сезону така ситуація могла статися при мені. Але я не дозволив цього зробити. Вважаю, що жінка повинна чітко озвучити своєму партнеру те, що вважає неприйнятним по відношенню до себе. Наприклад, моя дружина не боїться та не соромиться вголос казати те, що її не влаштовує. Цього ми вчили учасників на проекті – бути особистостями.

Олександр Педан

– А що з боку жінки вважаєте неправильним?

– Мені, наприклад, зовсім не подобалося, як учасниці спілкувалися зі своїми «ексами». Молоді дівчата, а вживають стільки нецензурних слів! Я б не хотів такого чути від своєї дружини і, тим більше, від доньки. Тому пояснював дівчатам, що така мова не робить їх крутішими. Навпаки, вони здаються неосвіченими.

– Який Ваш улюблений спогад зі зйомок другого сезону?

– Мені багато що сподобалося – тиждень виживання, наприклад. Коли учасникам довелося жити в екстремальних умовах. Вони самостійно будували собі халабуди, добували їжу й робили шалені вчинки, щоб здійснити бажання своїх «ексів». Це була перевірка, на що готовий один партнер заради іншого. І вони її пройшли. Мені подобалося наше спілкування за кадром. Зазвичай в учасників було більше запитань після випробування, ніж ми могли їм поставити під час нього (усміхається). І завдяки щирості «ексів» та їхній прихильності я ставився до цього проекту не як до роботи.

Захоплення на трьох

– Відразу після зйомок Ви вирушили на Казбек, і про це не написав тільки лінивий. А наступне сходження вже спланували?

– Поки що ні, але в планах шеститисячник. Казбек має 5 033 м, і наступного разу мені хотілося б піднятися на більшу висоту. Є одна гора в Південній Америці і ще одна – в Непалі, які мене цікавлять. Але на подорож туди потрібно від трьох тижнів. Поки що не можу дозволити собі виділити стільки часу.

– Дружина з легкістю відпускає в гори? І як ставиться до ваших екстремальних захоплень?

– За 16 років спільного життя вона зрозуміла, наскільки це мені необхідно. Я ж не шукаю пригод на одне місце, екстрим – це мій спосіб перезавантажитися. Я іду в гори, щоб відволіктися, побути на самоті та розставити якісь життєві пріоритети.

– А разом піднятися на якусь вершину не думали? Не на шеститисячник, звісно.

– Інна зі мною в гори не полізе. Колись спробував поставити її на лижі та сноуборд, але спроба була невдалою (усміхається). Зрештою я також зрозумів, що у дружини й чоловіка не повинні бути всі спільні інтереси. У нашій сім’ї панує паритет: Інна відпускає мене з наметами в гори, а я її – на ол інклюзив з подругами до Туреччини. Раз на рік намагаємося вирватися лише вдвох, і раз – всією сім’єю.

– А діти Ваші спортивні інтереси поділяють?

– Марик, хоча він ще маленький, почав проявляти інтерес до плавання. Ми провели це літо у заміському будинку, де було озерце. І він спершу боявся, а потім наважився, і ми багато плавали удвох. Тож я записав нас у басейн, і тепер регулярно відвідуємо. А Лера катається на лижах і займається дайвінгом. А зовсім недавно почала цікавитися ще й вейк-серфінгом. Я пишаюся, що є для своїх дітей прикладом, що вони дивляться на мене й розуміють, наскільки важливо та корисно займатися спортом.

Фізкультурників – на тюнінг

– Ваше захоплення надихнуло Вас на заснування Спортивного руху JuniorZ. Чого наразі змогли досягнути з цією ініціативою?

– Наша мета – змінити систему фізкультури на рівні МОН. І зараз ми активно цим займаємося. Скоро будемо тестувати нову фізкультуру в експериментальних школах. Також об’їздили вже 17 міст України, де «протюнінгували» сотні вчителів фізкультури. Ми пояснюємо, що в очах учнів вони можуть стати героями, якщо зроблять свої заняття цікавими. Діти ж насправді готові займатися спортом, вони просто не хочуть стрибати через обридлого козла чи видиратися по канату. Бо це вже минуле. Натомість ми пропонуємо їм такі види спорту як чирлідинг, петанк, флорбол, фризбі, реґбі, бадмінтон, корфбол. І у тому, що учням подобається, переконуємося на кожному новому фестивалі. Нещодавно ми провели всеукраїнський – у Харкові, міський – у Тернополі та вперше в історії нашого руху шкільну лігу серед команд з усієї України – у Львові.

– Як відбувається комунікація з вчителями?

– Зрозуміло, просто так зайти у школу і сказати, що хочу змінити уроки фізкультури, я не можу. Ми з командою JuniorZ домовилися з федераціями різних видів спорту й підписали офіційний меморандум із МОН, яке затвердило нам певні активності, що можна викладати на уроках. Також ми комунікуємо з міськими радами, які йдуть нам на зустріч, в організації фестивалів і домовленостях із директорами шкіл.

– Чому саме реформа шкільної фізкультури?

– Зараз багато хто з представників шоу-бізнесу займається волонтерською діяльністю. І коли у мене виникло таке ж бажання, думав над сферою, в якій можу бути корисним. Я люблю дітей. Люблю спорт. І щиро бажаю, аби нація зростала здоровою. Зрештою, моя донька також школярка, і син через кілька років стане. І я хочу, аби в майбутньому він мав можливість обирати.

Оперативная полиграфия на Оболони