Більше року тому зупинилось «серце Маріуполя», а сотні захисників, які до останнього його «відкачували», опинились за гратами російсько-окупаційного режиму. Серед них і Артем – брат Євгенії Синельник, предстанивниці Асоціації родин захисників «Азовсталі», яка сьогодні робить все для того, щоб повернути брата додому. Батьки в дитинстві їм говорили: «ви – найближчі люди у світі і маєте піклуватися один про одного». І сьогодні для дівчини перший пріоритет – повернення брата з полону. Про Маріуполь, «Азовсталь» та крик допомоги Євгенія розповіла РБК-Україна.
Ми наводимо уривки інтервʼю, за запис якого дякуємо Анастасії Рокитній. Повний текст читайте тут.
…Те, що місто буде в повній облозі, брат писав ще в кінці лютого 2022 року, що все до того йде. Мені було важко зрозуміти, чому ніхто нічого не робить, де підмога. І тоді, коли сутація тільки загострювалась, я як і інші рідні почала піднімати це питання в соцмережах. Писала пости та кричала про те, що в Маріуполі відбувається тотальне пекло.
…Бували думки, що ти божеволієш, бо тобі треба змиритися з тим, що твоя рідна людина має загинути. Взагалі немає правильної відповіді – що робити, коли твій близький у полоні. Але для мене важливо тримати інформаційну хвилю. Тому що, власне, це і зберігло їх життя. І зараз, якщо ми замовкнемо, то в цій тиші вони загинуть там. Те, що їх катують до смерті та вбивають – це факт. Теракт в Оленівці – один з прикладів. Тому якщо уявити такий собі канат, де з однієї сторони ми тягнемо і кричимо світу про них, а другий – мовчимо, то ось там, де мовчимо – там їх смерть.
…Ми проводимо міжнародні поїздки для адвокації полонених захисників «Азовсталі». Закликаємо міжнародні організації вжити заходів щодо регулювання умов утримання військовополонених відповідно до Женевських конвенцій. В декількох таких поїздках я також приймала участь. Станом на сьогодні, в полоні близько 700 азовців, а загалом з «Азовсталі» вийшли 1900 захисників.
Асоціація родин захисників «Азовсталі»
