Він не планував ставати військовим. Також не здогадувався, що колись доведеться покинути Крим. І аж ніяк не могло бути навіть у думках, що колись потрапить у російський полон.
Богдан Кротевич — один з 215 українських захисників, які повернулись в Україну внаслідок обміну полоненими в ніч на 22 вересня.
Зараз він більш відомий за своїм псевдо Тавр. Отримав таке найменування вже під час служби, коли довелось покинути рідний півострів.
Просто побачив, як безчесно забувають про присягу військові в Криму, переходячи на бік окупантів, і вирішив, що якщо не вдалося захистити рідну домівку, то необхідно стати на оборону всієї України.
Добровольцем пішов у полк Азов ще у 2014 році, одразу після анексії. Навіть навчання не встиг закінчити спокійно, все робив заочно, перебуваючи вже на службі.
Наш полк — це поклик захищати Батьківщину, стояти за неї до кінця, — цитує Богдана Український ветеранський фонд.
Після цього брав участь у незчисленній кількості боїв у зоні АТО. Широкине, Мар’їнка, Красногорівка — лише одні з багатьох населених пунктів, які обороняв Богдан разом із побратимами.
Проте навіки тепер у пам’яті залишиться Маріуполь, де довелось пройти найбільші життєві випробування, переродившись зі звичайної людини в одну з легенд українського війська.
Кожен з нас розуміє, навіщо він одягнув військову форму. Кожен з нас впродовж восьми років готувався до цього.
Надзвичайна відданість не могла не позначитись на кар’єрі військового, тому зі звичайного солдата він зміг дослужитись до звання майора та начальника штабу. І навіть на такій високій посаді турбувався найбільше про підлеглих.
У такому званні й зустрів повномасштабну війну, а також здобув “нове”. Російські пропагандисти назвали його нацистом. Однак вдома, в Україні, Володимир Зеленський нагородив його орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня За особисту мужність і самовідданість.
Це не просто красиві слова на папері, а засвідчена справжня мужність, яку виявив військовий за час оборони Маріуполя. Тавр після довгих та виснажливих боїв ділився з підписниками, що навіть в оточенні та без сну оборонці вчаться новим технологіям, а звичайні медики перетворюються на польових хірургів.
Навіть коли у них закінчувались боєприпаси до одного виду озброєння, військові швидко опановували те, що залишилось. Усе — задля того, щоб не віддати ворогу жодного сантиметра своєї землі.
Це не просто красиві слова на папері, а засвідчена справжня мужність, яку виявив військовий за час оборони Маріуполя. Тавр після довгих та виснажливих боїв ділився з підписниками, що навіть в оточенні та без сну оборонці вчаться новим технологіям, а звичайні медики перетворюються на польових хірургів.
Навіть коли у них закінчувались боєприпаси до одного виду озброєння, військові швидко опановували те, що залишилось. Усе — задля того, щоб не віддати ворогу жодного сантиметра своєї землі.
Вікна
