Сьогодні у Кременчуці в останню путь провели старшого лейтенанта, Героя України Максима Володимировича Кагала. Він народився 5 липня 1991 році в нашому місті. Жив на Третьому Занасипу, навчався у школі №3
Біля труни більше 42 нагороди, із них дві – золота і бронзова медалі з кікбоксингу за версією ISKA 2014 року. Також багато квітів. Сотні кременчужан прийшли в Міський палац культури на церемонію прощання.
«Максим був дуже спортивним. Також займався регбі, боксом. Багато хлопців із Третього Занасипу зараз в «Азові». Деяких ми, на жаль, вже провели в останню путь. Максим їх тренував, готував на краповий берет (формений головний убір, вища форма заохочення для військовослужбовців, ред.), також командував взводом, ротою», – розповів військовослужбовець із позивний «Художник».
Він детально розповів про смерть Героя України, а саме, як азовці в Маріуполі вийшли на позицію.
«Ворог почав крити артилерією, потім налетіла російська авіація, скидали з літаків фугасні, фосфорні бомби. Підійшли ворожі кораблі, підключилась палубна артилерія з ракетами. Наш Максим із позивним «Пістон» загинув, охороняючи Маріуполь 25 березня 2022 року. Тривалий час вороги тіло не віддавали, потім доправили в Київ. По ритуалу «Азову» його кремували. Адже «Азов» – це спецназ Національної Гвардії України. У них є свої традиції обряди», – говорить «Художник».
Він вказав, що труна, у якій ховають Максим Кагала, зроблена у вигляді корабля, на кришці вибитий знак «Азову».
«Це – найкращі воїни, не солдати, я ще раз підкреслю – воїни нашої України. Так сталось, шо Максим, у якого військова кар’єра попереду, загинув і як офіцер він був дуже здібний», – слова «Художника».
Бойові побратими Максима Кагала –азовці із прапорами віддали сьогодні останню честь Герою.
«Після того, як вороги почали кидати на Маріуполь все що можна, вони ще тривалий час стояли. Вони не здавались. Вони мали вийти із зброєю в руках із цього розбитого міста. Але…Кожен військовослужбовець передавав свою зброю командиру, згідно із обрядом, а потім виходили. «Червний хрест» обціяв наглядати по тюрмах і катівнях. Багато повертають з полону, а дехто залишається там. Нам не дають ніяких даних. Та вони приклад для кожного військовослужбовця», – говорить «Художник».
Про Максима Кагала, як позитивну людину згадують його друзі.
«Максимально позитивна людина. Друзі називали його «Сонечко». Дуже важка втрата. Він із початку вискової агресії пішов в «Азов» за покликом серця. Та якось мені позвонив товариш Анатолій і розповів, що вороги на Маріуполь скинули бомбу, і Максим загинув», – розповів Олександр – друг Максима пригадує, що разом займалисть стрейкболом.
«Був позитивним, допомагав, як просили. Багато слів вже сказано. Був гарною людиною і нашим другом», – слова кременчужанина Андрія.
Поховають Максима Кагала на Алеї Героїв, на Свіштовському кладовищі.
У нього залишилися мати, батько, брати. У Кременчуці частину вулиці Першотравневої перейменували на його честь.
Кременчуцька газета
