Людмила Барбір українська акторка і телеведуча, знімалась в багатьох рекламах та кіно. Бере участь у дубляжі художніх фільмів та мультфільмів, є викладачем з сценічної мови.

Глядачам запам’яталась по ролях в серіалах «За все тобі дякую», «Мухтар», «Дві сторони однієї Анни», «Жіночий лікар». Зіграла головну роль в українському артхаусному фільмі «Записки графомана».

Людмила Барбір є одним із тренерів курсу ведучих розважальних шоу в Вищій школі Media and Prodaction, також вона була куратором дитячої медіа-школи.

З 19 серпня 2013 року, за результатами глядацького голосування, стала ведучою ранкового шоу «Сніданок з 1+1» на телеканалі 1+1 в парі з Русланом Сенічкім. У 2018 році підтримувала та вболівала за Руслана Сенічкіна у проекті «Танці з зірками».

Телеведуча займається айкідо та айкі-дзюцу, і має успіхи в бойовому мистецтві. Так, нещодавно Людмила Барбір захистила чорний пояс, і у ексклюзивному інтерв’ю для «ТV-Паркe» розповіла, наскільки важко було отримати омріяний пояс. Крім цього, телеведуча поділилася своїми планами на Новий рік, розповіла про сина, та про стосунки с колегами по програмі «Сніданок з 1+1».

— Людмило, розкажіть, що потрібно було зробити, щоб здати іспит та отримати чорний пояс і перший дан (ступень в айкі-дзюцу – прим.ред.)?

— Для того, щоб отримати чорний пояс важливо регулярно відвідувати тренування, щоб не втрачати навичок, правильно відпрацьовувати техніку і доводити її до автоматизму. Вивчати такі розділи, як: ударна техніка, техніка боротьби і робота зі зброєю, а в кінці іспиту провести кілька вільних поєдинків. Необхідно мати хорошу фізичну підготовку і напрацьовувати витривалість, в цьому мені дуже допомагав біг. Пробіжки 8-10 км лісом давали хороший результат і швидко знімали стрес.

— Людмило, а що для Вас означає отримання першого дану та чорного поясу?

— Для мене отримання чорного пояса – це результат моєї тривалої і наполегливої роботи. Підведення підсумків роботи над собою і я не буду зупинятися у мистецтві айкі-дзюцу. Було б круто ще отримати другий дан!

— Скільки годин на тиждень ви займаєтесь айкі-дзюцу? Як Вам вдається знаходити час на хобі? У Вашій сім’ї хтось ще займається айкі-дзюцу? 

— Я ходжу на тренування три-чотири рази на тиждень. Кожне тренування триває півтори години. Якщо чогось по-справжньому прагнеш і ставиш чітку ціль, то обов’язково знайдеш на це час. Мені вдається це завдяки тому, що я  ретельно планую свій графік,  вчусь правильно розставляти пріоритети,  і  розподіляти  обов`язки в сім`ї. Мій син Тарасик теж займається айкі-дзюцу, тому ми багато часу проводимо разом на тренуваннях.

— Що було складніше за все в отриманні чорного поясу? Може, техніка, теорія, витривалість…

— Найскладнішим було повірити в себе – в те, що я зможу впоратися з чоловіками більшими і сильнішими за мене. Але грамотно підібрана техніка відповідно до ситуації творить чудеса.

— Скільки років Ви займаєтесь бойовим мистецтвом?

— Я почала займатися японською бойовою технікою вісім років тому та захистити чорний пояс могла вже давно. Але через те, що я декілька разів залишала тренування, потім знову поверталася, справа затяглась.

— Чому Ви обрали саме айкі-дзюцу, а не карате або інший вид бойового мистецтва?

— Стилі бойових мистецтв, як характер в людини – різні. Обираючи стиль – ти обираєш характер ведення бою. Комусь підходить більш агресивний, а комусь навпаки – без агресії тримати під контролем свого супротивника. Я обрала неагресивний. Айкі-дзюцу вчить захищатися, а не нападати. Кожен зі стилів бойових мистецтв хороший по-своєму, якщо добре ним володієш.

Тим паче моя подруга відвідувала навчання з айкі-дзюцу і розповіла мені, як проходять уроки. Згодом я вирішила піти і самій спробувати. Мені сподобалося.

Що потрібно вміти, знати, щоб отримати другий дан?

— Потрібно вдосконалювати техніку. Звичайно я продовжу тренування, але в найближчий час, це не буде на першому місці в моєму житті, бо є нові цілі та проекти в роботі.

Що на думку вашого тренера у Вас виходить краще за все?

— Краще за все мені дається розділ боротьби, до якого входить техніка кидка та техніка контролів, і, звичайно ж, робота зі зброєю. Я працюю з мечем, дзьо (дерев’яна жердина) та ножем.

Як навчання у школі бойових мистецтв відобразилось на вашому повсякденному  житті, поведінці?

— В реальному житті мені не доводилось застосовувати свої навички з айкі-дзюцу, але я завжди намагаюся контролювати і стежити за тим, що відбувається навколо. І, якщо, хтось поводить себе провокаційно – про всяк-випадок обдумую, як буду діяти.

Чого б нового Ви хотіли навчитися у бойовому мистецтві?

— Розвинути швидку реакцію і навчитися цілковитому контролю своїх емоцій в екстремальних ситуаціях. Але найголовніше, що я засвоїла – це скільки б разів ти не падав, якщо зміг піднятися, ти не програв.

Як Ви сказали, Ваш син Тарас теж займається бойовим мистецтвом, а які удари, техніки в айкі-дзюцу у нього виходять найкраще?

— Тарасик з трьох років ходить на айкі-дзюцу і зі своїми однолітками вивчає базову техніку. Пройшов вже три рівні, чим я, як мама, дуже пишаюсь. Також в нього дуже непогано виходить ударна техніка. І, якщо говорити лише про спортивні гуртки, то Тарас відвідує ще уроки плавання і вже готується до своїх перших змагань на воді.

Ви сказали, що разом з сином відвідуєте навчання по айкі-дзюцу, а дома займаєтесь?

— Звісно, коли Тарас бачить, що я починаю робити розминку або тренуватися, приєднується до мене, і ми разом продовжуюємо займатися улюбленою справою і вдосконалювати техніку.

Людмило, влітку Ваш син долучився до арт-марафону #МояДитячаМрія і на величезній Стіні Мрій намалював сестричку і братика. Скажіть, він досі мріє про сестру або брата?  Вже, мабуть, уявляє як буде гратися, виховувати їх?

— Тарасик вже давно просить сестричку і малював свою мрію не лише на арт-марафоні, #МояДитячаМрія, а й в своєму альбомі. Питаю: «Тарасику, а кого ти тут намалював?», відповідає – «Нашу сім’ю: тебе, тата, себе і сестричку, яку ти народиш». І, коли я починала пояснювати, що їй потрібно буде більше уваги приділяти, що маля буде плакати, він запевнив, що буде допомагати годувати з пляшечки, колихати і навіть пелюшки міняти. Готовий ділитися іграшками і вже вирішив, де буде її ліжко! А я пообіцяла, що в нього з’явиться сестричка або братик, але треба трохи зачекати.

— Як плануєте зустріти Новий рік? Де, з ким? Які подарунки будете дарувати сину та своїм хрещеним? 

— Новий рік і Різдво я завжди святкую в рідних Карпатах з батьками і сестрою. Ми збираємось сім’ями і в теплій, душевній атмосфері разом з дітворою за святковим столом зустрічаємо Новий рік. А якщо випадає багато снігу, то після опівночі, коли малеча набігається і полягає спати ми виходимо у двір і продовжуємо святкувати. Сідаємо за столик біля прикрашеної ялинки, яка росте у дворі, і недалечко розпалюємо багаття. Вкриваємося теплими пледами і милуючись ялинковими вогниками і полум’ям, смажимо шашлики, п’ємо вино або гарячий глінтвейн. Ось так зустрічаємо Новий рік посеред кучугур снігу під яскравими зорями і лапатим снігом – у карпатській казці. А подарунки для Тарасика і похресників цього року буду обирати у відділі книг та конструкторів.

— Розкажіть про свої стосунки з колегами по «Сніданку з 1+1» Русланом Сенічкім, Єгором Гордєєвим, Нели Шовкопляс ви з ними спілкуєтесь тільки на знімальному майданчику чи, можливо, зустрічаєтесь десь і ввечері і полюбляєте разом відпочивати?

— У нас з колегами дружні і теплі стосунки і поза кадром. Тому іноді вибираємось разом посидіти і поспілкуватися в якомусь затишному місці, де смачно готують і варять хорошу каву.

Щоб Ви побажали нашим читачам напередодні Нового року?

— Бажаю всім нам миру, мудрості і багато щастя! Не скупитися на теплі слова рідним і завжди знаходити час для сім’ї. Нехай Новий Рік нам подарує світлу надію і великі сили!

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here