КОМЕДІЙНИЙ СЕРІАЛ «ПОДОРОЖНИКИ» – З ПОНЕДІЛКА ПО ЧЕТВЕР О 22:00 НА НОВОМУ КАНАЛІ

Днями Новий канал показав перші серії ліричної комедії «Подорожники», яку на замовлення телеканалу зняла кіностудія Star Media. У центрі сюжету – конфлікт Ірини та Сусанни, ролі яких виконали актриси Олеся Жураківська та Ірма Вітовська. Головні героїні – запеклі суперниці ще зі школи. В юності ніяк не могли поділити між собою хлопця. А коли подорослішали, яблуком розбрату між Іриною та Сусанною став бізнес. Обидві жінки вирішили придбати один і той же готель-ресторан на Житомирській трасі.

Олеся Жураківська – командирка Ірина

– Сюжет «Подорожників» розгортається навколо суперництва двох жінок. А чи доводилося вам колись із кимось конкурувати?

– Особисто я ні з ким ніколи не конкурувала. Але зі мною, думаю, багато хто (сміється). Якщо серйозно, то ми, актори, залежні від суперництва. Взяти хоча б кастинги, це справді конкурентна справа. Приходять всі на рівних умовах, але когось затверджують, а когось ні.

– Ваша героїня Ірина дуже сильна жінка. Під її керівництвом і родинний бізнес, і, власне, вся родина.

– Ірина – цікавий персонаж. Дуже добра, любляча та зворушлива при всій своїй силі. Вона шукає ласки в рідних, культивує її у своїй родині. Але інколи не знає, як проявити цю ласку, тому виникають різні комічні ситуації.

У нас від початку із режисером було спільне бачення того, якою має бути Ірина. Ми хотіли, аби вона стала не черговим комедійним персонажем, а живою людиною. Щоб багато жінок впізнали у ній себе.

– На Вашу думку, не занадто для жінок нести відповідальність за все – сім’ю, роботу, побут?

– Українські жінки завжди були сильними, цілеспрямованими і водночас берегинями своєї сім’ї. Звісно, це складно. Тому мені б хотілося, щоб чоловіча частина глядацької аудиторії серіалу подивилася на все це з боку й перейняла у своїх жінок половину їхніх обов’язків.

– Не виникло після зйомок «Подорожників» бажання також зайнятися ресторанним бізнесом? Або чимось іншим? Серед представників шоу-бізнесу нині це популярно.

– За першою освітою я технолог швейного виробництва, добре орієнтуюся у тканинах, процесах. Тому і справді могла б започаткувати свою справу. Мені навіть пропонували. Але, зізнаюся чесно, ніколи серйозно не думала про це. Та й часу завжди не вистачає. Але якщо настануть часи, коли потрібно буде цим зайнятися, з радістю зроблю це.

– А як із технолога швейного виробництва Ви стали однією з найбільш затребуваних українських актрис?

– Це просто моя доля. Я ніколи не планувала зніматися у фільмах чи грати в театрі. Просто любила співати, танцювати, вчилася грати на гітарі. Мені завжди подобалося організовувати різноманітні конкурси, концерти, бути в центрі уваги. Але щоб пов’язати з цим свою професію – не думала. Це стало очевидним для моїх друзів, які мене, власне, і підштовхнули. Моя близька подруга навчалася в музичному училищі, і коли я закінчила Технікум легкої промисловості, вона сказала мені: «Ну тобі що, важко спробувати заради мене?» Так я вступила до театрального вишу. Відтоді зрозуміла, що друзі даються нам життям як провідники, які підштовхують нас до серйозних рішень.

– У «Подорожниках» зіграв італійський актор Алессандро Демченко. А Ви в одному з інтерв’ю говорили, що неодноразово бували в Італії й обожнюєте Рим. Цей фактор зблизив Вас?

– Алессандро дуже щира та відкрита людина. Ми з ним і мерзли, і голодні сиділи, і по лісу бігали, чого лишень не робили (сміється). Алессандро невтомний. У гості нас усіх запросив. Як буде можливість – поїду обов’язково. В нього дуже красивий будинок на півдні Італії, він нам показував. Хоче, щоб ми приїхали, погостювали. Це дуже приємно.

Ірма Вітовська – інтриганка Сусанна

– Ірмо, Ваша героїня Сусанна – жінка з перчинкою…

– Зізнаюся, я дуже скучила за такими характерними ролями. У мене до «Подорожників» було багато драм, тому я дозволила собі відірватися – сама імпровізувала, сама сміялася (усміхається). А Сусанна справді з перцем. Жінка трохи підступна, але я її виправдовую. Оскільки вона бореться за щастя своєї сім’ї. У неї в житті було багато випробувань до того, як стати тою, ким вона стала. Тому Сусанна має право на свою історію.

– Заради цієї ролі Вам довелося вивчати італійську. Адже, за сюжетом, Сусанна багато років жила в Італії і, зрозуміло, вільно володіє мовою. Як Вам далася італійська?

– Як сьогодні пам’ятаю: дивлюся сценарій, а там італійські фрази написані українською. І їх стільки… У той момент, чесно, злякалася і подумала, чому Новий канал мене на заробітки в Італію не відправив (сміється). Але вже на знімальному майданчику заспокоїлася. З нами працювала дівчина-перекладач. Крім того, дуже допомагав мій партнер по серіалу – італійський актор Алессандро Демченко. Він хвалив мене. Казав, що в мене хороша вимова.

– Ви з Алессандро зіграли подружжя. Якою мовою спілкувалися між собою?

– Здебільшого англійською Я ще казала йому: «Ну чому ти не англієць? Мені було б значно легше» (усміхається). Алессандро вчив мене італійської, а я його навчила кількох смішних українських прислів’їв. Наприклад, жінка без дупи, як село без церкви (сміється). Він миттєво запам’ятав цей вислів. Бо з італійської слово «дупа» означає «потім». Я пояснила, що в нас воно має інше значення, і Алессандро дуже сподобалася ця образність (сміється).

– Сусанна з Іриною борються за одне приміщення. Ваша героїня планує відкрити там ресторан італійської кухні, а Олесі Жураківської – української. Вам чия кухня більше смакує?

– Мені подобаються страви обох кухень. З улюблених – українські голубці та італійська паста. Я дуже слідкую за тим, що їм. Рідко дозволяю собі страви з тіста. Якщо вареники – то тільки в мами. Сама не ліплю, мені не можна, я й так дівчина не худенька (усміхається). Віддаю перевагу гречці, рибі на пару, овочам та фруктам.

– У Вашій сім’ї хто зазвичай куховарить?

– Здебільшого я. Чоловік може щось приготувати, коли я на зйомках, і просто не встигаю цього зробити. Або ж коли він хоче організувати для мене якесь свято.

– «Подорожники» – це весела історія суперництва. Олеся Жураківська уже зізналася, що ніколи не конкурувала. А Вам коли-небудь доводилося?

– Можливо, колись у дитсадку за якогось хлопчика (усміхається). А зараз у мене немає суперниць, і я також нікому не суперниця. Якщо комусь іншому дісталася роль, яку хотіла я, то це означає, що призначена вона була не для мене. Я роблю те, що маю. І не хочу наповнювати своє життя негативом і якимись змаганнями.