КАРПАТСЬКІ ТРЮКИ ГЕННАДІЯ ПОПЕНКО

Телеведучий Геннадій Попенко не лише щотижня у програмі «Загублений світ» розповідає глядачам про неймовірні явища, ще й активно знімається в кіно, подорожує, а нещодавно вдруге став батьком! Зміни в сімейному житті шоумену лише на користь – молодий батько встигає скрізь, і навіть поєднує роботу з улюбленим хобі. Саме захоплення мотоциклами допомогло йому на зйомках екшен-детективу «Карпатський рейнджер», що стартує 24 лютого на каналі 2+2. Про те, як виконував непрості трюки, найдовшу подорож на байку, про що жалкує після зйомок серіалу «Карпатський рейнджер» та перші емоції після народження другої доньки – в інтерв‘ю Геннадія Попенка.

— Геннадію, кого Ви граєте?

— Мій герой – Микита Антонов, столичний майор поліції. Дружина жартує, що режисери та кастинг-директори мене лише в цих ролях і бачать: або поліцейські, або їхні антагоністи. Тож, тема мені знайома. Персонаж дуже цікавий. Немає на 100 відсотків хороших чи поганих людей. От і Антонов, ніби й позитивний персонаж, але для досягнення мети може скористатися не зовсім законними шляхами.

—  Чи допомагало Вам на зйомках те, що ви мотолюбитель?

— Звичайно допомагало. Особливо тоді, коли потрібно було на зйомку доїхати через міські затори. А ще допомагало, коли знімали за містом і на знімальний майданчик потрібно було їхати мальовничими лісовими дорогами. У цьому випадку міг спокійно насолодитися красою дороги. (усміхається) Якщо без жартів, то, коли твій персонаж має в кадрі їздити на мотоциклі, а ти не вмієш ним керувати, це проблема. Адже буде важко швидко і якісно навчитися ним кермувати. Цей транспортний засіб має підвищений рівень небезпеки. І зазвичай усі актори встигають лише навчитися рушати з місця та хоча б трохи проїхатися. Решту за них у кадрі роблять дублери. Мені пощастило, що ця навичка у мене вже була. Тож звертатися до дублерів не довелося. Я знімався на своєму мотоциклі Suzuki V-Strom. Це важкий високий мотоцикл. Але коли режисер Сергій Крутін, який є сам мотоциклістом, давав завдання: «А тепер маєш заїхати в ліс. Без дороги. Ось тут, прямо по піску» – то ми із мотиком виконували і це завдання (усміхається)

— Які у Вас зараз байки?

Зараз у мене Suzuki V-Strom 1000 та Suzuki DRZ-400SM. Перший мотоцикл – для далеких мандрів, другий – для бешкетування в місті. Саме на V-Strom ми із дружиною об’їхали стільки місць, що вже і не згадаємо їх усі. Іноді переглядаємо фото із подорожей і дивуємося, у якій же ж красі ми побували.

— Які найбільші відстані долали на байку?

Наша найдовша подорож тривала 22 дні! За цей час ми об’їхали 10 країн Балканського півострова і намотали на одометр 8 000 км. Іноді мені здається, що дружина хоче подорожувати на мотоциклі більше за мене. (сміється) І хоча для дівчини це нелегко, вона пристосовується. Наприклад, поки дорога нецікава, Ірина може спати. Просто спирається мені на спину і пару сотень кілометрів споглядає сни, а не краєвиди.

— Чи розділяє дружина та дітки це захоплення?

Донька на мотоциклі з того віку, коли ще сидіти не уміла. Напевно, з місяців п’яти. У неї вже навіть є друзі серед авторитетних байкерів, які тануть, як свічки, коли розмовляють з Богданою. Зрозуміло, що й зараз вона любить кататися із татом. Пасажирське місце лише одне, а, отже, конкуренція із мамою серйозна. Звичайно, на далекі відстані із Богданою ми ще не катаємося. Але коли влітку проводимо час у селі, то там у нас є ще один невеличкий мотоцикл. І на ньому ми обстежуємо сусідські села, шукаємо цікаві місця. Вже є улюблені секретні точки, там навіть мама ще не була. (усміхається)

— Ваш герой отримує штраф за те, що їздить без шолома. Як Ви ставитеся до таких водіїв?

— Я нормально ставлюся до таких водіїв. Вважаю, що за свою безпеку має відповідати кожен самостійно. Якось у розмові із поліцейським, він зізнався, що у них є внутрішня інструкція — не сильно ганятися за мотоциклістами. Чому? Бо той, хто порушує систематично і злісно, той, хто їздить «не вмикаючи голову», сам знайде свій стовп.

А Ви самі завжди користуєтесь шоломом?

— На далекі відстані я обов’язково вдягаю шолом. Хрущ, якого ти «спіймаєш» на швидкості в понад 100 км/год вдарить тебе як камінь. Камінь, що вилетить з-під колеса вантажівки, буде для тебе як снаряд з пращі. Але найкраще за каміння та жуків шолом відбиває нежить. У нас були випадки в подорожах, коли на в’їзді у тунель температура повітря була +35°С, на виїзді, з того боку гори, усього лише за п’ять кілометрів, температура становила +17°С, а ввечері ми вже їхали при +8°С. Проте на короткі дистанції я дозволяю собі їздити у «облегшеному» варіанті.

— Ваш герой вплутується у небезпечну історію заради коханої дівчини. Чи готові Ви на героїчні вчинки заради своєї сім’ї?

— Для родини я готовий на будь-які вчинки. І водночас, заради родини я готовий багато чого не робити. Зараз я не ризикую так, як міг раніше. Не роблю те, що не є корисним для усіх нас. Спеціальні ризики для того, щоб просто показати — «дивись, як я можу», вже потроху проходять. Звичайно, були усілякі там стрибки з 20-метрової скелі, але зараз «вчинки» інші. Наприклад, перед народженням Богдани, першої дитини, отримав повідомлення під дружини: «Здається починається». У цей час я був на зйомках кіно у зимовому заповіднику в 50 кілометрах від Києва. Прочитав повідомлення, скинув кіношний військовий костюм по дорозі до гримерної і помчав засніженою дорогою в місто. Встиг! Із проектом потім розібралися і проблем не було.

— Як склалися відносини з партнерами по майданчику?

— Проект дуже динамічний, тож і акторів підібрали відповідних. (усміхається) Із такими людьми я швидко заходжу спільну мову. Наприклад, із Артемієм Єгоровим (головний актор серіалу) ми працювали у різних проектах, але жодного разу до діла навіть не познайомилися. Цього ж разу все було інакше. А ще ці його фірмові: «Hello, man!». Він же канадець, говорить в серіалі українською, але з акцентом.

— Що найбільше запам’яталось зі зйомок? Чи виникали якісь складнощі?

— Цього разу роль збіглася із тим, що я люблю та вмію, тож особливих складнощів не виникало. Затримання злочинців, утримання, одягання наручників – це майже те саме, що ми вчили на джіу-джитсу. Тож трохи потренувався на зйомках. (усміхається) Але ще й досі не можу забути один неприємний момент. Режисер дозволяв нам імпровізувати. Це дозволяло створювати дуже живі сцени, діалоги. І от, для мого персонажа ми із помічником режисера вигадали дуже смішну репліку, яку вирішили додати у сцену. Але ми не сказали про це заздалегідь іншим учасникам процесу. Все для того, щоб отримати їхні живі реакції. І от, «камера, мотор», граємо сцену. Багато персонажів, дії, бійка. На диво легко і швидко зняли. І тут я згадав. Згадав, що забув! (усміхається) Фраза так і не пролунала. Не можу собі цього пробачити і досі. (усміхається)

— Вас все частіше можна побачити на телеекранах саме як актора. Чим роль у цьому проекті відрізняється від інших?

— У цьому проекті мені було дуже приємно працювати. Крутий колектив, розкішний режисер і вірний мотоцикл. Єдине, що він мене по-акторські переграв. Був органічним на 100%. І як наслідок, мав на кілька знімальних днів більше за мене. Я доставляв його на місце зйомок, ставив у кадр і спостерігав, як він працює. Тепер цей мотоцикл був не лише головним героєм програм про подорожі, а й справжнім кіноактором.

— Як затятий мандрівник, Ви, напевно, бували у Карпатах. Які маловідомі місця можете порадити для подорожі?

— Цим літом я хочу поїхати до Карпат усією родиною. Цього разу вже не з однією донькою, а з двома. СвЯті буде лише півроку. Але має звикати до родини кочівників. (усміхається) Проте поїздка буде ще більш незвична. Планую її зробити на автомобілі, що вмішує в себе сімох осіб. Тож, сподіваюся, наші батьки до нас приєднаються. А їм в Карпатах буде що показати та спробувати. Наприклад, село Манява. Саме в цьому селі живе велика кількість довгожителів. Мешканці зізнаються, що справа у воді, яка допомагає їм зберігати здоров’я та довголіття. Сподіваюся, і батьки скинуть з десяток років під Манявським водоспадом. Ось так подорожі «Слідами проекту «Загублений Світ», які розпочались минулого літа, розширюються.

— Окрім зйомок у серіалі, ви також ведучий «Загубленого Світу». За три роки існування програми вас є ще чим здивувати?

Якщо за допомогою «Загубленого Світу» можна зрозуміти, що світ не такий плаский і зрозумілий, як здається, то значить, що за три роки існування програми мене стало ще легше чимось здивувати. Програма змушує замислюватися, ставити питання навіть до аксіом. І це правильно, адже світ змінюється. Люди стають більш потужні, а, отже, мають все більше відповідальності перед світом. Він дуже тендітний.

— Що у ролі ведучого вам дається найважче?

— Найважче в цій справі для мене – це вимовляти назви динозаврів латиною. (усміхається)

— Нещодавно у Вас народилася друга донька. Які перші емоції? Чи відрізнялись від появи першої дитини?

Перші емоції… Ніби і спокійніші. Ти вже чіткіше розумієш, що і як робити. Але все одно, коли ти бачиш малесеньку нову людину, емоції накривають так само сильно. Втриматися ніяк неможливо.

—   Свята – досить незвичне ім’я, чому вирішили назвати меншеньку саме так?

— Свята – тобто, Святослава. Ім’я, що має своє значення, історію, ауру. Сподіваюся, що воно стане оберегом і захисником дитини. А ще є бонус — це ім’я має величезну кількість скорочених кличних форм

— Як вам у дівочому царстві? Які перші труднощі?

Труднощі лише в кількості платтячок. (усміхається) Решта – плюси і радощі. Звичайно, настрої у дівчат частіше змінюються. Але в твоїх силах зробити так, щоб їхній настрій якщо і змінювався, то від хорошого до … дуже хорошого.

ПРО СЕРІАЛ

«Карпатський рейнджер» – перший україномовний екшен-детектив, знятий телеканалом 2+2 за підтримки Уряду України та Міністерства культури України.

В центрі сюжету — сміливий, принциповий, але занадто правильний штаб-сержант канадської кінної поліції Пол Гордійчак, який за іронією долі стає дільничним в невеликому прикордонному містечку України.

У головних ролях: Артемій Єгоров, Дмитро Сова, Дар’я Єгоркіна, Дар’я Плахтій, Остап Ступка, Геннадій Попенко та інші.