КАРАНТИННІ СПРАВИ ЯРОСЛАВИ РУДЕНКО

Викликаний пандемією коронавіруса карантин вніс корективи до графіків багатьох зірок. Багато з них скасували концерти і змушені сидіти вдома. Але заслужена артистка України Ярослава Руденко підкорятися вірусу не планує. Вона переконана, що на щастя чекати не потрібно – воно завжди поруч. Ярослава, енергійна та позитивна, не сидить склавши руки: репетирує, готує смачні страви, саджає город, вчить мови і приймає участь в зйомках «Корисної програми» на «Інтері».

— Ярослава, сьогодні весь інформаційний простір заповнений новинами про пандемію коронавируса. Одні панікують, інші заспокоюють. А Ваше відношення до ситуації?

— Я завжди себе тримаю «в руках». І це дуже важливо. Тому що до будь якої ситуації потрібно підходити з «холодною головою» і без паніки. Стосовно всесвітньої пандемії, то хочу відзначити, що до цієї ситуації ставлюсь дуже серйозно. Дослухаюсь до порад епідеміологів та вчених з усього світу. Дуже прикро, що люди хворіють і нажаль помирають… Надіюся, що найближчим часом винайдуть вакцину, яка спроможна буде нас захистити.

— Що відбувається зараз з Вашої концертною діяльністю?

— Вона стоїть на «карантинній паузі». Із студентами займаюсь дистанційно, так як сучасні технології нам дозволяють. Саме зараз, коли у мене так багато часу, займаюсь пошуком нового репертуару. Мрію. Будую творчі плани!

— Як проводите карантин? Чим заповнені дні?

— Як правило, коли у мене з’являється можливість відпочити, я для початку висипаюся. Тому що тоді починаєш по-іншому дивитися на світ. Далі, я впевнена, що в порядку повинно знаходитися все, що тебе оточує — від письмового столу до шафи з одягом, кухні і так далі. Не люблю сидіти без діла – дома в Києві вже по третьому колу помила вікна.
А ще була тиждень в родному селі, на Полтавщині. Цього року плануємо садити великий город. Так як прагнемо вживати натуральні продукти, які не містять в собі хімічних речовин. Вже посадили цибулю, петрушку, моркву, червоний буряк, селеру. Після 1 травня приділимо увагу картоплі. Я дівчина родом із села, тому дуже люблю цю справу. Праця на землі мене абсолютно не втомлює, а навіть, надихає. Потім і співається краще.

-Ярослава, чому Ви вибрали цю професію, у Вас в роду були артисти?

— Я народилася в простій родині. Мама — вчитель, батька не було. Дідусь і бабуся — колгоспники. Але, не маючи музичної освіти, наша сім’я гарно співала, володіла різними інструментами і могла дати фору будь-якому професійному артисту. У моїй сім’ї українська народна пісня завжди була на першому місці. І я не виключення. Недавно в мене вийшов новий кліп на пісню «Побажаю тобі, мамо», у зйомках якого взяла участь моя родина. Будиночок, біля якого стоять мої дідусь із бабусею належав ще моєї прабабусі Агапії, яка прожила 102 роки. Вона співала в церковному хорі. Маленькій я слухала, як вона з іншими бабусями співає старовинні українські пісні на лавочці. Це вона прищепила мені любов до фольклору.

Нажаль із нами вже немає і прабабусі Агапії, і бабусі Галі, але вони назавжди залишаться в моєму серці. Мені досить двох днів, щоб погостювати на рідній землі, і я на два місяці заряджаюсь такою енергією та позитивом, які потім в Києві допомагають мені творити, співати, працювати, та далі добиватись поставлених цілей.

— Напевно, в Вашій родині є свої власні сімейні традиції?

— Звичайно. Ми обов’язково зустрічаємось всі разом на свята — дні народження, новий рік, Великдень. Вибираємо страви і рецепти, фарбуємо яйця, печемо паску і ще багато іншого. Традиційно на Великдень у селі подають багато страв: починаючи від закусок, закінчуючи витонченими десертами. Особлива увага приділяється м’ясному, адже перед нею закінчується Великий піст. Наприклад, кілька століть поспіль на Великдень українки подавали домашню ковбасу зі свинини, сала, часнику і спецій. Її поява на столі знаменувала закінчення посту і початок веселих і ситих свят. Ця смачна ковбаска вже давно стала нашою національною стравою, без якої не обходиться майже жоден пасхальний кошик.

— Традиції та смаколики є невід‘ємною частиною святкового столу. Саме домашній ковбаси присвячений один з випусків «Корисної програми», в якій ви нещодавно взяли участь.

— Мій дідусь Григорій дуже любить домашню ковбасу. Він готує її в великій кількості, тому мене завжди було цікаво, скільки цей продукт може зберігатися, щоб не втратити свою якість и корисні властивості. А головне, чи можна знайти в магазинах якісний продукт? Під час зйомок я отримала відповіді на всі свої запитання. Зберігати свіжу ковбасу можна не більше 3-х місяців в морозильній камері.

Але є ще один чудовий метод тривалого зберігання готових ковбас. Він використовувався ще нашими предками, і треба зауважити, зарекомендував себе, як найкращий. Готову продукцію укладали в глиняні горщики і заливали розтопленим жиром тварин, зазвичай в ролі постачальників сировини виступали свинки. Таким чином можна зберігати смажені, варені і копчені ковбасні вироби. Крім того, не обов’язково використовувати керамічну посудину, на роль сховища підійдуть одноразові форми з харчової фольги, пластикові або скляні контейнери.

Розтопивши сало, потрібно залити ковбаси так, щоб вони повністю зникли під шаром лярду. Тримати цей твір можна в коморі або в холодильнику до 3-х місяців. В таких умовах продукція зберігає свіжість по максимуму.

— Зараз багато хто сидить вдома і з радістю б випробували якийсь корисний рецепт. Поділіться секретами приготування свого улюбленоi «карантиннoi» страви.

— Незвичайний і смачний салат з червоною рибою і чорносливом обов’язково стане прикрасою будь-якого столу. Все просто — вам потрібно тільки запекти й нарізати овочі та рибу. Отже, буряк і картоплю збризніть оливковою олією, оберніть фольгою і запікайте в духовці до м’якості. Овочі та слабосолону красну рибу наріжте невеликими смужками. Болгарський перець помийте, видаліть серцевину і наріжте як і інші овочі. Чорнослив попередньо запарьте окропом на 20 хв, потім дістаньте кісточки і наріжте на невеликі шматочки. З’єднайте всі інгредієнти в мисці, заправьте оливковою олією. Прикрасьте салат зеленню кропу, посоліть і поперчіть салат. Це просто і дуже корисно.

— Для багатьох на карантині основною розвагою став похід до холодильника. Як, сидячи вдома, не набрати вагу?

— Навпаки, я мрію набрати вагу. Зазвичай я дуже завантажена своїми декількома офіційними роботами. Бо я є солісткою двох державних колективів — Національної філармонії та ансамблю Збройних сил України. Є доцентом в Національному педагогічному Університеті імені Михайла Драгоманова. І це ще не все. А скільки зйомок, концертів! Ще я сама наводжу лад в нашому будинку та квартирі. Тому, дуже багато витрачаю енергії . Інколи тільки вечором згадую, що ще не снідала. В час карантину надіюсь, що відпочину, та наберу кілограмів шість.

Взагалі, якщо чесно, я маю задоволення в тому, що сиджу вдома зі своїми рідними. За останні кілька років це перший раз, коли у мене випала така відпустка вдома. Влаштовую собі детокс у всіх сенсах. Намагаюся розвантажити свій організм по максимуму. Ментальному, інформаційному, соціальному детоксу допомагає ізоляція від зовнішнього світу, коли є можливість скоротити зайве спілкування і прислухатися до себе. Це дуже допомагає очистити голову.

— Зараз кожен переживає карантин по-своєму: хтось насолоджується тим, що нарешті-то може повернутися до улюбленим хобі і приділяти більше часу близьким, а хтось мріє скоріше повернутися до роботи…

— Думаю, карантин — це час зупиниться і задуматися, а чи все так в нашому житті. Можна усамітнитися, подумати, почитати хорошу літературу, зробити те, про що давно мріяли. Наприклад, мені карантин дав можливість вивчати англійську та китайську мови. Раніше на це не вистачало часу. Самоосвіта дуже корисна кожному із нас. По-перше, ми інформаційно збагачуємся, а по-друге — тренуємо нашу пам’ять.

— Після початку карантину закрилися всі салони краси і спортзали. Як підтримуєте красу — доглядаєте за обличчям, волоссям під час карантину?

— Чесно скажу, я і до карантину особливо не навідувала салони краси. Волосся фарбую сама, косметологічні процедури теж вмію вдома зробити. Вот манікюр і педикюр — тільки в улюбленого майстра. В час карантину сама роблю ці процедури. І доречі, в мене непогано виходить.

— Як пережити ізоляцію і не впасти в депресію?

Мені допомагає планування. Я пишу ввечері список справ на завтра, і галочка навпроти кожного приносить величезне задоволення. Внутрішня самоорганізація і дисципліна дуже допомагають. Дуже хочеться, щоб ми все швидко подолали цей вірус. Залишайтеся вдома, дотримуйтеся дисципліни! Будьте здорові і довгих, щасливих вам років життя!