Це Аліса. Їй чотири роки. Вона півтора місяці живе в бункері під заводом «Азовсталь». Її мама – військовий медик. Рятує «азовців», морпіхів, прикордонників, і, головне, цивільних. Вони теж у підвалах під заводом «Азовсталь», понад 50 днів, літні люди та люди з маленькими дітьми. В повністю блокованому Маріуполі.
Подивіться в її очі. Сповнені віри та надії. Вона зараз мала би бігати вздовж моря на маріупольському міському пляжі та сміятися.. Замість того, щоб мрію називати словом «евакуація».
Після навмисних бомбардувань Драмтеатру, де було більше 1000 мирного населеня, після обстрілів пологових – люди не вірять окупантам та бояться самостійно евакуйовуватися.
А в мами Аліси взагалі немає шансів, якщо вона потрапить у полон.
Без гарантій світової спільноти, без підтримки міжнародних дипломатів – маріупольські діти будуть гинути і далі.
ATF•Anti Terror Force
Джерело
