У цьому матеріалі знайомимо вас із Комбатом і Торком — бійцями полку Азов, що брали участь в обороні Маріуполя та захисті Азовсталі, пройшли через ворожий полон, а наприкінці червня повернулися на батьківщину.
Серія матеріалів присвячена проєкту Потяг до перемоги від Укрзалізниці та комунікаційної агенції Gres Todorchuk, який розповідає історії українців, що героїчно чинять спротив російським окупантам.
Прочитати історії можна за QR-кодом, що є на кожному із сімох вагонів у складі залізничного маршруту Запоріжжя — Львів. Розповіді на сайті проєкту доповнені ілюстраціями, які створили на поверхні вагонів українські митці за кураторством Каті Тейлор.
«Дисципліна в „Азові“ на найвищому рівні, а формальностей мінімум»
До «Азова» Торк працював IT-фахівцем відомого мобільного оператора. Розробляв сайти, виловлював помилки в інтернет-коді. А у вільний від роботи час займався тайським боксом та легкою атлетикою.
У нашому полку зібралися люди різних професій. Спорт об’єднує багатьох із нас.
РОЗПОВІДАЄ ВІН
Комбат теж із дитинства у спорті. Стрибки у воду, баскетбол, бойове самбо — у цих дисциплінах він пробував себе з шести років. Хлопець посідав призові місця на змаганнях і здобув спортивну освіту. А коли настав час думати про майбутнє, обрав армію.
Я придивлявся до різних підрозділів, цікавився, де які умови. Виділив для себе два найкращі варіанти: “Альфа” (спецпідрозділ СБУ для боротьби з тероризмом — ред.) та “Азов”. І там, і там підготовка й технічне забезпечення більш-менш на одному рівні. Але виявилося, що в “Альфі” служать старші хлопці, від 30 років. Тому пішов у “Азов”.
Про особливі взаємини між бійцями полку говорить і Торк.
Якщо йдеш вулицею й зустрічаєш командира, потрібно привітатися, прикладаючи кулак правої руки до серця. Віддавати честь і прикладати руку до головного убору, як в інших підрозділах, не потрібно. В цьому фішка “Азова”. Дисципліна тут на найвищому рівні, при цьому формальності, які є в інших армійських підрозділах, зведені до мінімуму.
ТОРК
У 2017-му Комбат і Торк пройшли курс молодого бійця «Азова» в Маріуполі та заступили на службу. Попереду на хлопців чекали виснажливі тренування на полігонах та бойові виїзди. Наприклад, у 2019-му вони брали участь у боях за Світлодарськ на Донеччині.
24 лютого 2022 року Комбат і Торк потрапили на повномасштабну війну.
«У напад росіян не вірили, хоча готувалися до всього»
Ми до останнього не вірили, що росіяни нападуть. Думали, що у них чергові тренування на кордоні. Але в двадцятих числах лютого зібралися на базі й були напоготові. 24 лютого о четвертій ранку нас підняли за тривогою. Мені зателефонувала дружина, сказала, що чує в Маріуполі вибухи. Так я зрозумів, що почалася війна.
ЗГАДУЄ КОМБАТ
У перші дні російського вторгнення бійці «Азова» працювали у групах швидкого реагування. Якщо десь у Маріуполі відбувався ворожий прорив, прибували на місце і ліквідовували загрозу. Пізніше отримали наказ закріпитися на позиціях по місту та тримати оборону.
Ми з другом засіли у дев’ятиповерхівці. У будинку через дорогу вже були вороги. Коли стало гаряче, я запропонував перейти на більш вигідну позицію. До неї залишалося якихось 20–30 метрів, коли нас почали обстрілювати. Друг встиг добігти до під’їзду, а мені влучили в коліно, хотіли добити. Ну, думаю, все! Але друг підхопив мене і затягнув усередину. Медик сказав, що рана серйозна, і повантажив мене у “Медевак” (броньований автомобіль для перевезення поранених на полі бою — ред.).
КОМБАТ
Ми з хлопцями поверталися з позицій. Обходили будинок. Вони йшли з одного боку, я з іншого. Там перечепився через розтяжку. І все, я “трьохсотий”.
ТОРК
На той момент майже весь Маріуполь був зруйнований російськими обстрілами. Жодної вцілілої лікарні чи шпиталю не залишилося. Тож єдиним безпечним місцем, де Комбату і Торку могли надати медичну допомогу, була «Азовсталь».
«Обстріли були 24/7»
Легендарний металургійний комбінат запрацював у Маріуполі в 1933-му. Під час Другої світової війни «Азовсталь» призупинив роботу. У 1943-му, відступаючи з міста, нацисти підірвали більшу частину комбінату. Однак після 1945-го він знову запрацював, на його території відкрилися нові цехи.
У майбутніх підручниках з історії про «Азовсталь» писатимуть як про найміцніший український бастіон Маріуполя під час російського вторгнення 2022 року. Щитом для нього стали бійці Нацгвардії, морської піхоти та інших суміжних підрозділів ЗСУ, а також полку «Азов». Того самого, який звільнив місто від проросійських сепаратистів у 2014-му.
Навесні цього року росіяни взяли Маріуполь та «Азовсталь» в облогу. У травні вони пішли на штурм заводу. За мужніх хлопців і дівчат непокоївся і тримав кулаки кожен українець. Фото та відео втомлених, але незламних захисників облетіли мережу та потрапили до провідних світових ЗМІ.
«Азовсталь» / Фото: Дмитро Козацький (позивний «Орест»)
Але як бої за «Азовсталь» виглядали зсередини, очима самих азовців?
На території заводу прострілювалося все, що можна. Авіаудари були кожні пів години. Додайте до цього “Гради”, артилерію, міномети. Якщо коротко, оборона “Азовсталі” виглядала приблизно так: виходиш із бункера, відстрілюєшся і назад.
КОМБАТ
Це були обстріли 24/7. Спати ніхто не лягав. Коли вогонь ненадовго припинявся, ми виводили із заводу цивільних.
ТОРК
Разом із побратимами Торк і Комбат давали відсіч ворогам навіть попри важкі поранення.
Під час оборони “Азовсталі” я познайомився з багатьма крутими бійцями з інших підрозділів. Деякі з них проявили себе навіть краще, ніж азовці. Але такої самовідданості, як у нашому полку, я не бачив більше ніде.
КОМБАТ
«Як же круто, що з нами вся Україна!»
Протягом квітня і травня «Азовсталь» була не лише фортецею для українських воїнів, а й прихистком для сотень мирних маріупольців. Розуміючи, що росіяни цілять по них, азовці переховували цивільних в окремих бункерах. А у рідкісні хвилини затишшя на полі бою навідувались до них з їжею та водою.
Поки «Азов» разом із суміжними підрозділами ЗСУ стояли на сторожі «Азовсталі», в соцмережах ширилися дописи з хештегами #SaveMariupol та #SaveAzovstal. Звісно, під час боїв нашим воїнам було не до гортання стрічки. Але коли вони все ж натрапляли на такі повідомлення, це їх надихало.
На “Азовсталі” нормальний інтернет був лише у командира. Ніколи не забуду, коли він приходив до нашого бункера і показував, що про нас пишуть. Ці відчуття не передати словами. Думав: як же круто, що з нами вся Україна!
КОМБАТ
Коли ми потрапили в полон, росіяни повністю відрізали нас від зв’язку і постійно цим маніпулювали. Казали, що весь схід України вже під ними, що західні регіони без п’яти хвилин у Польщі. Але ми не вірили їхній брехні. Бо розуміли, що українці нікому не віддадуть свою землю просто так.
ТОРК
«Брехати на допитах не було сенсу»
16 травня командир «Азова» Денис «Редіс» Прокопенко повідомив у відеозверненні, що полк виконав свою бойову задачу на «Азовсталі», протягом 83 днів відтягуючи на себе вогневі потужності росіян. І віддав наказ евакуювати з заводу «азовців» та цивільних.
Чутки про те, що нас хочуть евакуювати, з’явилися незадовго до звернення Редіса. Я одразу запитав у командира, що нам робити. Він відповів чітко: “Я хочу, щоб ви зберегли життя”. Наказ є наказ. На жаль, сам командир невдовзі загинув від авіабомби, що влучила у його бункер.
ТОРК
Наш командир сказав, що у нас є два шляхи виходу з “Азовсталі”: або евакуація, або вантажем 200. Скажу чесно, я був готовий стояти до останнього. Але ми своєму командуванню повністю довіряємо, тому з його наказами ніколи не сперечаємося. Так було і цього разу.
КОМБАТ
Після евакуації Торк і Комбат опинилися в реабілітаційному центрі Донецька, підконтрольному бойовикам самопроголошеної «ДНР». Але замість реабілітації їх чекали допити й тортури.
Зрозуміло, як росіяни ставляться до “Азова”. Знаючи це, на полон ми особливо не розраховували. Але вийшло як вийшло. На вишколах нас до цього готували, тому я знав, як поводитися в таких ситуаціях.
ТОРК
Перед евакуацією керівництво попередило нас, що найголовніше про наші операції росіяни вже знають. Вигадувати щось чи брехати сенсу не було. Тому на допитах я казав як є. Коли запитували, які бойові задачі виконував — відповідав, що знищував ворожу піхоту. Можливо, через це на мене сильно не тиснули. А от хлопців, які відповідали нечітко або ухилялися від відповідей, могли бити й катувати.
КОМБАТ
«Розумів, що нас везуть або на розстріл, або на обмін»
У Донецьку вороги натякали азовцям, що пораненими вони їм не потрібні. Отже, буде обмін. Але коли?
Наприкінці червня нас розбудили серед ночі й повантажили в автобуси (перший обмін між бійцями “Азова” та російськими полоненими відбувся 29 червня — ред.). Я зрозумів, що нас везуть або на розстріл, або на обмін. Коли побачив, що ми рухаємося у бік Запоріжжя, трохи заспокоївся — вже добре, що не в росію. Навіть коли сидів в українській швидкій, все ще чекав на якусь каверзу від росіян.
ТОРК
Обміни зривалися два чи три рази. Наскільки мені відомо, азовців у тих перших списках не було. Але зрештою мені пощастило. Навіть не знаю, чому і як.
КОМБАТ
Щойно Торк і Комбат опинилися в безпеці — вже у справжньому реабілітаційному центрі на території України — зробили те, про що мріяли місяцями на «Азовсталі».
Я одразу подзвонив мамі та нареченій — заспокоїв їх, що я живий і зі мною все добре. Весь цей час моя кохана провела у підвалі свого будинку, де ховалася від обстрілів. Одного дня у перерві між боями я прийшов до неї і зробив пропозицію. Вона досі не до кінця вірить, що мене звільнили і що це не сон. Шкода тільки, що через росіян ми з родиною тепер без даху над головою. Хотілося б, щоб наша влада звернула на це увагу.
ТОРК
На “Азовсталі” я скучив за всілякою смачною їжею. Перше, що я зробив на свободі, наївся піци та бургерів 🙂 Якийсь час рвався назад на поле бою. Просився хоча б на рації посидіти. Але здоров’я поки не дозволяє і цього. Ну нічого, за два-три місяці одужаю і повернуся в стрій.
КОМБАТ
Сьогодні Комбат і Торк радіють, що вижили. Але хвилюються за те, щоб українці пам’ятали про полеглих героїв. І про їхніх побратимів, багато з яких залишилися в російській неволі.
Не можна мовчати про “Азов”. Те, що відбувалося з нами на “Азовсталі” і відбувається зараз, потрібно називати своїми іменами. Обстріл цивільних людей — це злочин. Трагедія в Оленівці — це теракт. Крапка.
КОМБАТ
Добре, що журналісти розповідають про азовців, які вціліли й вийшли живими з полону. Але не забуваймо і про тих, хто віддав свої життя за нас на „Азовсталі“. Хлопці заплатили найбільшу ціну за те, щоб ми з вами продовжували жити.
ТОРК
Кіра Гіржева
НВ
Головне фото: Герої «Азовсталі»: «На позиціях стояли навіть хлопці з важкими пораненнями» (Фото:Gres Todorchuk)
