Ганна Курцановська | СВОЇ.CITY
Ігорю Прокопенку був 21 рік. У травні 2022 він разом зі своїми побратимами з “Азову” вийшов з “Азовсталі” у російський полон. Його разом з іншими військовополоненими захисниками Маріуполя росіяни тримали в Оленівці. Він загинув у колонії в ніч на 29 липня 2022, коли росіяни влаштували теракт у бараку, куди перевели українських захисників.
Свої спільно з платформою Меморіал зібрали історії десяти українських захисників, які загинули в Оленівці. Вони мужньо захищали країну, кожен мав мрії та майбутнє. Але тепер герої живуть лише у спогадах близьких.
Дізнатись імена загиблих у Оленівці захисників можна на сайті спецпроєкту за цим посиланням.
В “Азов” Ігор Прокопенко потрапив у січні 2022 року, за місяць до повномасштабного вторгнення. Ксенія Прокопенко, старша сестра, згадує, що востаннє бачилася з братом на новорічні свята.
“Ми всі збиралися у батьків. Я, брат і вся моя сім’я з Мелітополя, який зараз тимчасово окупований. На той момент все ще було добре, ми бачилися у батьків, все було чудово, ми святкували новорічні свята. І тоді я дізналась, що брат збирається в “Азов”, що він вже написав заяву на перехід до полку.
До цього Ігор служив два роки за контрактом в Нацгвардії. Ігорю подобалась ця атмосфера побратимства у “Азові”, що там дуже добре ставлення командирів і побратимів одне до одного”.
Я і досі пам’ятаю його емоції, брат був щасливий
Хлопець з нетерпінням чекав закінчення новорічних свят, щоб нарешті поїхати на навчання до Урзуфа. Там на базі його і застало повномасштабне вторгнення російської армії.
“24 лютого у мене було коротке листування з братом, звідки я й дізналася, що вони з Урзуфа направляються до Маріуполя. Без деталей. Переймався, щоб все було добре з батьками й з нашим молодшим братом. Бо Ігор знав, що ворожі війська заходять у Мелітополь. Я відповіла, що за всіх потурбуюся, головне, щоб з ним все було добре і повернувся додому”.
Ксенія каже, що їй та батькам рідко вдавалося поспілкуватися з Ігорем: за всі 86 днів оборони Маріуполя він разів п’ять виходив на зв’язок.
“Спочатку казав, що все добре, що їжа з водою є. Через деякий час вже був не такий оптимістичний. Не знає, чи повернеться він, тому захотів скинути на мою картку всю свою зарплатню. Ігор вже зневірився, що вдасться вирватися з того пекла”.
21 квітня ми востаннє розмовляли: “Ситуація зараз важка, але в полон я виходити однозначно не буду. Якщо потрібно буде виходити в полон, то я підірву себе гранатою
16 травня рідні побачили звернення командира Дениса Прокопенка щодо виходу з “Азовсталі” у полон. Ксенія на жодному відео і фото не побачила брата, тому не була впевнена, чи вийшов Ігор з меткомбінату.
“Брат не виходив на зв’язок, де він і що з ним — ми не знали. Пам’ятаю, як вранці 29 липня відкрила новинну стрічку. Всі тільки й писали про вибух у Оленівці. Дивилася на світлини та відеокадри і не могла повірити своїм очам. Хотілося до останнього вірити, що в тому бараку не було мого брата”.
Зранку 30 липня з’явились списки ті, які надали російські ЗМІ. Під другим номером — Прокопенко Ігор Ігорович. Так родина дізналася, що їхній син та брат загинув під час теракту. Результати ДНК-експертизи родина чекала з жовтня 2022. Повідомлення про збіг вони отримали 23 травня.
У спогадах Ксенії брат — добряк, який завжди всім допомагав і готовий віддати останнє. А ще з вулиці приносив котів і собак.
“Ігор хотів жити, хотів подорожувати. Ми з ним декілька разів їздили до Львова, приїздив до мене в Київ. Пам’ятаю, як горіли його очі, як йому все хотілось подивитись. Як ми ходили увесь день столицею так, що під вечір вже “ноги відвалювалися”. Хотів побувати в Карпатах, сходити в похід у гори. Але так і не сталося”.
Ще у нього була мрія — відремонтувати батьківський будинок в Мелітополі.
“Він завжди порався на городі або щось по дому робив. Брат дуже любив той будинок і хотів якось привести його до ладу. Ігоря вже рік немає, а дім досі в окупації”.
СВОЇ.CITY
