Військовий отримав поранення, а потім пережив обстріл військового шпиталю в Маріуполі та пройшов облогу “Азовсталі”. Вижив і повернувся із російського полону.
Замкомандир бригади “Азов” Сергій Цісарук розповів про своє поранення під час оборони Маріуполя навесні 2022 року. Про це він написав у твітері.
Військовослужбовець почав свою розповідь з того, що 12 березня за кілька днів до поранення йому повідомили, що на командному пункті (КП) артилеристів закінчується боєкомплект, тому вони стануть піхотою. З кожним днем ситуація в Маріуполі ставала лише гіршою.
Увечері 13 березня “Мольфар” отримав наказ їхати на КП сектору “Б”, щоб обрати нове місце для командного пункту. З якихось причин військові зайняли не той будинок, тому “Мольфару” доручили їхати на місце і розібратися, чому так сталося. Для цього треба було заїхати за паливом на правому березі Маріуполя. Того дня дуже сильно працювала російська авіація й артилерія саме у місці, куди треба було поїхати за паливом.
Евакуація з пораненням та обстріл госпіталю військами РФ
Після пострілу, як продовжує “Мольфар”, бензовоз метрів за п’ять від нього почав шипіти, однак у житті не як у кіно — бензовози миттєво не вибухають, іронізує військовий. Незабаром обстріл завершився і боєць почав накладати турнікет, проте це не допомогло, оскільки він відчув біль у животі ближче до паху. Він приклав руку до того місця та зрозумів, що там багато крові.
“Тоді згадав те, чого мене вчив якийсь канадський інструктор у 2014 році, на моїх перших курсах з тактичної медицини: “Якщо кровотечу не можеш зупинити турнікетом, то потрібно багато pressure (тиск, — ред.)”. Тому я затиснув рану однією рукою, а іншою взяв рацію і зробив запит на евакуацію”, — продовжує військовослужбовець “Азова”.
Потім досить швидко за бійцем приїхали медики та “ангел-спаситель” військового “Фрау”. Вона швидко допомогла намотати бандаж на поранення та вколола знеболювальне. Далі була поїздка з Азовсталі на 555 військовий госпіталь, під час якої “Мольфар” постійно передавав дані побратиму з позивним “Мороз”. У госпіталі військовий сам зняв із себе бронежилет і шолом, а потім зробив укол, і знепритомнів. Прокинувся він уже наступного дня у коридорі.
“Гучний вибух десь недалеко, порожню бочку для питної води, що стояла біля вікна, вибуховою хвилею кидає на мене, люди прискорюються, я скидаю бочку на підлогу. Ще вибух зовсім близько. Час знову сповільнився, мене накриває дверима палати, вхід до якої був праворуч від мене. Багато пилу та людських криків, кілька секунд і я чую цей постійний звук датчика пульсу з операційної, який ніколи більше не забуду”, — згадує обстріл “Мольфар”.
Після вибуху частина персоналу переодяглася в цивільний одяг, і як каже “азовець”, пішли, але частина, що залишилася, продовжили свою роботу і навели лад у госпіталі. Потім бійцям сказали, що шпиталь евакуювали на бункер “Азовсталі” та завод Ілліча. Для цього потрібно було проїхати майже весь Маріуполь. Під час під’їзду до “Азовсталі” була команда повітряної тривоги і бійця залишили в машині, поки був обстріл.
“Емоції які я відчував коли чув звук підльоту авіації до заводу не передати словами. Мені пощастило, бомби скинули десь у місті, а з бункера вийшли якісь хлопці, яких я попросив покликати моїх тигрів. Вони жили там в окремій кімнаті, тому що цей бункер знайшов “Мороз”, і спочатку там жили тільки ми. Не минуло й хвилини, як мене спустили вниз і виділили місце у цій кімнаті”, — згадує військовий.
Потім він відправив рідним своє фото, показавши, що він живий. “Мольфар” був зв’язківцем, тому інтернет у нього був і дали телефон для зв’язку.
Фокус
Головне фото: Сергій “Мольфар” Цісарук у бункері “Азовсталі”
