15 квітня 2022 року. Сьогодні рік від того дня, як я народилася вдруге. Сьогодні рік від того дня, як я втратила своїх побратимів під час авіаудару по бункеру «Бастіон» на заводі «Азовсталь» та під час переправи захисників Маріуполя з міста на завод.
Хоча, ні, не втратила. Вони досі поруч. Я це постійно відчуваю. Вони були поруч тоді, як я опинилася під завалом і їхні душі кликали живих витягти мене.
Вони були поруч потім, коли ми боролися за український Маріуполь. Вони підтримували мене там, у полоні, захищаючи від тої жорстокості. Вони, наші сталеві, нагадували нам, що нашу справу не завершено і ми маємо жити – заради їхньої пам’яті.
Цей день – день смутку, але він же – день надії. Це другий День Народження для одних і день вступу до лав Небесного війська для інших. І всі ми навічно разом. Я відчуваю кожного з них і відчуваю неймовірну силу. Бо в боротьбі вони всі – моя сила, мої сталеві воїни.
А сталевих не зламати. Сталевих не знищити. Ми всі тут, ми всі разом. В нашій Україні – святій Матері Героїв!
Фото: Дмитро Козацький
Асоціація родин захисників «Азовсталі»
